Не живий
(18+)
Це не життя, Я не живий, Це все брехня Оповила світ черговий. Ми всі однакові, Самотні, налякані. Чи хтось коханий? Чи хтось вже п'яний? Чи хвилюється хтось? Чи хвилювалися вони колись? Достатньо чи недостатньо бути ідеальним? Я намагався написати свою ідеальну історію, Я працював днями й працюю ночами, Аби довести, що маю свою ідеальну траєкторію. Бути пробаченим чи мати славу? Я просто заламана людина. Я мав від коханої каву, Але тепер боюсь, наче мала дитина. Шукаєте кохання? Але ми всі в кайданах. У нас все виникають дурні запитання: Чи будемо у своїх океанах? В серцях коханих? Чи у днях п'яних? Якби подивитися в глибокі очі, Я б втопився без вагань одразу. Я покажу колись всі свої погані сторони, Якби ж ви відчули найтемнішу мою фазу. Утекти чи прийняти правду? Або може я вже такий? Мій світ не з доброго складу, Я втечу, бо вже не живий.
2023-07-29 09:46:32
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Роузі Рей
Чудовий вірш!❤️
Відповісти
2023-07-29 09:48:40
1
Керо Лайн
Дякую ♥️
Відповісти
2023-07-29 09:48:58
Подобається
Керо Лайн
@Роузі Рей Спасибі)
Відповісти
2023-07-29 09:50:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1765
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2394