Подарунок
(18+)
Плювати хотіла на цей світ, На граматику Й вимову, Коли очі бачили бодай твою тінь– Серце стукало невимовно. Я шукала терміни в книжках мудреців, Щоб описати почуте тобою, Щоб сказати: —Як мені бути собою? Коли ти–мій Львів, сенс всіх моїх днів. При мовчанні Десь гасне сонце, Але в нас це просто вічний погляд в очі. В нас є своє віконце І йому не потрібно, аби палали всі ночі. Байдуже, як невпевнено це виглядає, Я ніжно, щиро Дивлюся, сміюся. Хай там як, але час недаремно Дарує нам ще одне літо. ~•~•~•~•~•~ 26.07.2023 ~•~•~•~•~•~
2023-07-27 07:35:00
5
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2376
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8670