Прокинувшись у ліжку Браян протираючи очі озирався навкруги, він знаходився у невеликій кімнаті яка була забита різними цікавими картинами.
На одній із них він помітив пейзаж який як йому здалось, він зустрічав раніше(світанок який сходив над засніженими гірськими пагорбами, а у далечині можна було побачити ледь помітний силует міста, з золотими воротами).
Вставши з ліжка він відкрив вікно, і побачив дивовижну картину( сонце піднімалось над старовинним містечком, в якому закарбована історія всієї Рівери)
Промені сонця освітлювали мощені бруківкою алеї, та багатолюдні вулиці які приманювали своєю красою будь-якого мандрівника, і від вчорашньої гнітучої атмосфери не залишилось ні сліда.
По вулицям почали ходити молоді сім'ї з дітьми(різних рас та народів) дивовижні раси-напівлюдей напівжаб-проходили квітучими алеями, та відвідували невеликі крамниці з різними товарами.
Сім'я кролів яка спішила відвідати місцеву церкву (яка була виконана у грегоріанському стилі) голосно про щось сперечалась, сідаючи у свою машину.
Дискусії похилих людей, які сиділи на старих лавочках, можна було почути у самих віддалених куточків Рівери.
Серед шуму міста, Браян помітив чоловіка який сидів нерухомо на сходинках, біля входу до місцевої кав'ярні.
Спустившись по скрипучих дерев'яних сходинках на перший поверх, він побачив що перед вхідними дверами стояли два туристичних рюкзака, які були повністю забиті.

-Друже ти прокинувся! Бери рюкзак і гайда зі мною! Сьогодні ми відправляємось за межі чарівної Рівери, до незвіданних країв які ти так хочеш побачити.-Кас посміхнувся та відкривши двері вийшов з будинку.

Браян слідом вийшов за ним, і озираючись чи немає переслідувачів, поспішив наздогнати свого напарника, який спішив до пристані.
Оглядаючись по сторонам, він помічав різні цікаві деталі які його оточували( невеликі місцеві крамниці з різними чарівними речами, будинки які виглядали немов з книг про чарівні світи, всі були старовинні та з неймовірною атмосферою, у кожному з невеличких будинків проживали різні створіння, яких Браян перший раз побачив).

-Глянь хлопче, це мої сусіди-Севіри..
Огидні та бридкі створіння..
Одного разу я у них попросив солі, а вони уявляєш, закрили переді мною двері.
Ну що тут скажеш-щурі ось і все..
Вони справді щурі, ходять на двох лапах, метра 2 висотою, а ще псують навколишній чарівний пейзаж своїм існуванням..
А ось бачиш паркан з дроту, це також мої сусіди-Гвінейці.
Вони непогані, але їх чудернацькі ритуали які вони проводять кожної ночі, мені вже набридли..Спати не дають!
Все влаштовують свої оргії..
Шамани хай їм грець..
А там бачиш, будинок без вікон, навіть не питай мене хто там живе..
Ходять місцеві легенди, що там проживає дід, який заживо похаваний у тому домі..
І кожної ночі, дім оживає! Та відлякує всіх перехожих, але я думаю що це вигадки    дурного народу..
Це плітки не більше..

Дойшовши до пристані, Браян відчув прохолодний морський вітер, який свідчив про зміну погоди.

-Хлопче піди сходи купи нам випивки!
Без неї важко буде сприймати цю подорож..
Таких дивовижних та моторошних місць я гадаю ти ще не бачив..
Неважливо яка буде випивка, просто сходи купи, а я поки розберусь з охоронцем.

Перебігши на другу сторону вулиці, Браян попрямував у магазин під назвою "Напої  Картера".
Відкривши вхідні двері, він почув пронизливий дзвінок(який свідчив про його візит) підійшовши до прилавку мандрівник витягнув з кишені жменю золотих монет, та попросив пляшку алкогольного напою.

-Малий ти щось переплутав! У нас випивка продається тільки морякам, або вельможам, які нажаль у цих краях з'являються рідко..
А дивлячись на тебе, ти просто жебрак, якого попросили придбати пляшку..
Вибач але я тобі нічого не продам!

Браян не вигадав нічого іншого, як сказати що він від Каса.
Обличчя продавця різко змінилось, і скривившись він дістав з під прилавку пляшку вина, (яка була оброблена золотим попелом).
Взявши пляшку Браян віддав монети та подякувавши вийшов з магазину.
Попрямувавши до пристані він помітив що народу на вулицях стає дедалі менше, а в повітрі відчувається неприємний запах гнилі та риби.
Як раптом він побачив моторошну картину.
З під води почали виходити жахливі істоти які мали вигляд втомлених моряків, але замість рук та ніг у них були клешні..
Це видовище неабияк налякало Браяна, і він дійшовши до пристані, заховався під однією з дерев'яних лодок, які були прив'язані до стовбів.
Та уважно за всім розпочав спостерігати.

-Касе.. Я тобі що казав, що жартувати зі мною не варто!-промовив один із цих тварюк до Каса взявши його своїми клешнями за шию.
Придивившись Браян впізнав того самого Карла..

-Знаєш а я тобі довірився.. А ти не віддаєш борги!

-Карле я все віддам.. Просто зараз скрутна ситуація, роботи все менше..-відповів Кас ледві вимовляючи слова.

-Розумію.. І ти мене зрозумій блохастий..
Завдяки мені ти маєш авторитет у цьому місці, якби не я..
Ти б і далі валявся у багнюці у Зачарованому Лісі..
У тебе є тиждень, як не віддаси борг, поплатишся життям!-відпустивши Каса, Карл попрямував разом зі своєю командою
до найближчої корчми.

Після цієї розмови Браян підійшов до сумного Каса, та підбадьорив його випивкою.

-Ти приніс міцного напою.. Дякую тобі друже!-Кас схопив пляшку та видудлив її повністю.

-Що це було?! Чому ця істота була така сердита на тебе?-запитав Браян дивлячись у бік куди пішла команда моряків.

-Це все дуже важко.. Ти повинен дещо збагнути, у цьому місці немає ані друзів ані товаришів.. Всі хто буде траплятись тобі на шляху, або захочуть тебе вбити, або використати у своїх цілях!-промовив Кас встаючи на ноги.

-Я розумію..-відповів хлопчина, стараючись перевести тему.

Браян з Касом стояли на пристані, та чекали свого корабля, вітер ставав дедалі суворішим, і на обличчі Каса промайнула ледь помітна відраза, цій погоді.

-А чому ми чекаємо корабля? Ти що не капітан свого судна?-запитав хлопчина з посмішкою.

-Ні я не капітан.. Капітан судна-Рагнар Великий, його судно називається "Червоний Світанок".
Дивовижний корабель, 8 метрів у висоту і 6 у довжину, на кормі у нього зображений золотий  Яструб, який направляє їх, та відлякує ворогів.

-Що?! Як Рагнар?! Я не буду з ним відпливати! Він збирався відправити мене у реальний Світ..

-А ось у чому справа.. Ти простолюд..
Ну що ж, є у мене один план!
Ми збирались відправитись у сади Лірана, але плани змінюються, якщо простолюд потрапив у країну сновидінь, це не до добра.. Вибач друже але тобі потрібно прокинутись! Розумієш, твоя поява свідчить про розрив між всесвітами, і це в найближчий час приведе до знищення нашої цивілізації.. Це складно, і розумом, це не збагнути..
Ще тоді коли ти розповідав про Богів, мене це здивувало.. У наших краях, їх ніхто ніколи не бачив..

-Я не хочу прокидатись! Реальний світ занадто нудний, та примітивний, а тут я можу побачити незбагненні світи, які б ніколи не зустрів, у реальному житті!

Після цих слів Браян скочив на першу друхляву лодку, яку він побачив перед собою, та почав відпливати від пристані.
Руки почали сильно боліти, великі бамбукові весла, були у два раза більші за звичайні весла, у слід Браяну, кричав Кас, та благав повернутись, але хлопчина не чув викриків Вовка, та продовжував гребти.