Осінь 1920 
Острів Нанта кет
Психлікарня "Рейв-ен-крофт"

Прокинувшись у холодному поту, я помітив навколо себе декілька лікарів, та медсестру. А також в кінці кабінету, стояв високий чоловік який мав худорляве обличчя, та довге темне волосся.
Не розуміючи що зі мною відбувається, я намагався їх попередити про небезпеку, але не міг промовити ані слова, а тіло моє повністю заніміло.

-Він так і не вилікувався..
Уже 2 роки він перебуває у цій лікарні, а він і далі продовжує нести маячню, про Вермонт, пагорби, та прокляте повідомлення..
Я так розумію лікування цими препаратами є безрезультатними..
І вихід є тільки один..

-На жаль Містере Рассел.. на жаль..
Прийдеться усипити вашого брата, всі наші методи виявляються даремними та не дієвими, проти його підсвідомості..
І тим паче хвороба прогресує, йому залишилось декілька днів, його організм хоч і молодий, але він не витримує таку дозу ліків..
Весь цей час, ми йому підігравали, навіть декорації всі зробили, але це немає сенсу, він вже не повернеться до себе ніколи..

-Лікарю, а є шанс що я поговорю з ним як з братом, востаннє..

-На жаль ні..
  Ваш брат-Джозеф Барак, і досі уявляє себе журналістом-детективом Джеком Картером, який прагне знайти сенсаційну подію, яку потім закарбують у статтю, а він завдяки цьому стане відомим.
На жаль ваш брат вже забув, що він колись був просто 18 річним юнаком, який навчався в Бостонському Університеті..
Але ви спробуйте, можливо у вас вийде..

-Дякую лікарю я спробую..

-Привіт друже! Це я твій брат-Рассел Балак.
Пам'ятаєш як ми з тобою відпочивали разом у Шотландії. Тоді ти мені вперше описав красу тих незвичайних Шотландських Гір..
А пам'ятаєш  наш дім, ми тоді з тобою хотіли записатись у лави збройних сил..
Хто знав що у тебе знайдуть; атеросклероз, з надмірною уявою..
Знаєш, а я радий, що ти пережив свою останню пригоду..
Ти завжди марив пригодами та загадками, я надіюсь ти закінчив свою справу, та викрив всіх..
Вибач сльози пішли..
Я намагаюсь тримати себе в руках..

Серед уламків думок, я намагався відтворити повноцінну картину тих подій, яких мені доводилось пережити.
У своїй підсвідомості я бачив моторошні речі, які не міг описати словами, але у спогадах, я відчував невимовний жах, який супроводжувався божевільною агонією.
Роздумуючи над цим у цій психлікарні "Рейв-ен-крофт", я розумів що ти мені не повіриш, якби навіть я показав всі деталі та факти тих злочинів.
(Мені потрібно тікати з цього місця..
Тут вони мене можуть знайти.)
Але те що я побачив, назвати моторошним чи жахливим це ще легко сказати..
Знаєш я все записував, в мене безліч но татків, записів..
Приїдемо додому я тобі все покажу!

-Обов'язково приїдемо.. обов'язково..