Після прочитаного на моєму обличчі, застила гримаса здивування та страху, яка супроводжувалась спітнілими долонями та купкою питань(чому автор повідомлення звертається до мене? І чи він до мене звертався?)Думка про те що це розіграш Расселла не давали спокою, і я вирішив поїхати до нього, і все в нього розпитати.

Місто Провіденс штат Род-Айленд.

Під'їхавши до будинку Расселла я помітив що його машина була відсутня, а у вікнах невеликого приміського будиночка не світило світло.Вийшовши з машини я побачив що доріжка з бруківкою яка вела до вхідних дверей, була заляпана кров'ю.
Поспішивши до дверей, я відчув пронизливий металевий звук, який не був схожий ні на будь-який інструмент чи предмет який би міг цей звук видати.
Двері були зачинені, і мій нервовий стукіт не давав результату, я вирішив ногою виламати двері, і хоча робив це вперше, в мене вийшло з першого разу вибити двері.
Забігши у вітальню та включивши світло, я відчув як звук який я чув на подвір'ї став гучнішим та ще пронизливішим, але тепер я зміг зрозуміти на що він схожий(на скрегіт крейди об дошку) Оглянувши вітальню, не було ні Расселла, ні ознак нападу на нього, та попри мінімум доказів, я вирішив набрати поліцію. Але як тільки я збирався зателефонувати, я побачив записку на столі біля каміна.

    "Вітаю вас Джеку, я Джозеф Балак ми з вами ще не зустрілись, але я так розумію ви гадали що мій лист до вас, це розіграш вашого друга Расселла(Але це не так)
Ваш друг уже завітав до мене, і я гадаю що тепер ви не зможете відмовитись від моєї пропозиції. Чекаємо вас у Вермонті.
До зустрічі!"

Цей лист мене шокував, і я зрозумів що чоловік який пише ці листи налаштований серйозно.. Але все-таки я дочекаюсь поліції та все їй розповім.
Просидівши всю ніч у будинку, поліція так і не приїхала, і я вирішив відправитись сам до Вермонту. По дорозі я ще часто телефонував Расселу, але він не брав слухавку.
Виїхавши на центральну вулицю мої думки були поглинуті тими листами(Що з Расселлом? І чи дізнаюсь я все у тому місті? Чому там зникають люди?) Та ще багато інших питань сиділи у моїй голові, на які я очікував почути відповіді.
Серед нічного неба та непримітних знаків на дорозі, я помітив у далечині напис "Вермонт 10 км".
Моя тривога ставала все дедалі сильнішою, я відчував занепокоєння та природний страх, перед невідомим.
Як раптом на дорогу хтось вибіг, і я не встигнувши загальмувати збив пішохода.
Вийшовши з машини, я підійшов до капота поглянути чи жива людина, чи вже ні..
Але на моє здивування людини не було, та навіть слідів на капоті чи на дорозі я не помітив. Цей інцидент ще буде записаний у моїх нотатках, та задокументований на диктофон.
З цієї події я розпочинаю свою загадкову справу, яка змінить кардинально моє життя.