"Актор"
Честер Фінч
Цю роль я граю вже чимало років Мене актором всі назвати хочуть Це лиш сарказм,чи справді так і є? Я це незнаю,і зрозуміти наврядчи зможу. Мабуть з роками думка ця прийде. Цей кожен ранок неначе вже сценарій я читав.. Мені все не сподобалось,все сіро Змінити хочу,маю кращий я фінал. Але чому сценарій не змінити? Скільки дублів ще має бути Щоб зрозумів я вже нарешті. Це лише-театр! Бесмертних,відданих,щасливих. Я на цю роль потрапив випадково Мене взяли відразу без промови Я запитав: А глядачів буде багато? Ти не хвилюйся, весь зал має прийти.. І ось на сцені маю мікрофон у вухах Стою перед людьми,яких я бачу перший раз Не чую оплесків,ні звуку.. Зала пуста їх вигадав всіх я!
2022-11-08 18:58:34
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Не знаю як описати свій захват. Ваші вірші прекрасні. Вони змушують відчувати емоції й сенс. Я такі вірші люблю.
Відповісти
2022-11-19 17:51:56
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую велике❤ Я ціную вашу оцінку, для мене це важливо!
Відповісти
2022-11-19 17:52:54
1
Інші вірші поета
"Дністер" "You are my Salvation" "Гість з минулого" "Романтик"
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1453
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3559