"Цей вірш"

Честер Фінч

Цей вірш для тих, хто у гучній компанії, завжди залишеться зайвим.. Хто хотів би сказати багато, та слова почуті не будуть.. Лише засміються люди. Та скоро забудуть.. Скоро забудуть. Я сам собі друг, товариш, та кат. Все планує життя, та життям я би це і не назвав.. Все будую плани, на довгі роки. Та у планах моїх, спокій і не знайти.. Цей вірш для тих, хто багато мовчить.. Та мовчання це, скаже більше, сотні зайвих слів.

2023-07-16 17:26:49

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Н Ф

Якщо хтось у гучній компанії зайвий - це означає, що компанія не та. Тому, що в кожній компанії є людина яка завжди спокійніша за інших, та це не означає, що її ніхто не розуміє, не любить. Її сприймають такою, як вона є. Цінують і поважають.

Відповісти

2023-07-16 17:54:20

1

Lexa T Kuro

Може просто поряд не ті люди? Свої завжди почують і зрозуміють... Я вже переконалася, що інколи розвиток у людей різний... Декому просто не дано ще щось зрозуміти та почути, не прийшов час... Це все рівно як пояснювати тригонометричні функції першокласнику...) А ще цей світ кожен відчуває по- своєму, і почувається в ньому по-різному... Можливо це відокремлення від усіх потрібно нашій душі?... Відчути цю самотність, щоб розвинутися кудись далі... Дякую, що знов надихнули мене на цікаві роздуми... Натхнення Вам та вміння розуміти себе! Будьте собою незважаючи на на що!🍀🙏☀️

Відповісти

2023-07-17 07:10:20

1

Честер Фінч

@Lexa T Kuro Дякую за щирий, та відвертий коментар👏❤️

Відповісти

2023-07-17 09:29:05

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2108

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12248