"Enough of this suffering"
Честер Фінч
В небі зорі догоріли, і немає більше світла. Вічні пошуки натхнення у вітрах постійних.. У вітрах постійних.. Я сам собі вже довіряти перестав, тут скандали, там обвали, а там краще помовчав би.. На гірських шляхах блукав, все шукав, когось шукав. Там залишив я думки, поміж скал себе прийняв.. Enough of this suffering.. Suffering.. Довіряв Творцю, відкидав лиху я мову, і нехай життя пливе, залишусь самим собою! Бачу полум'я в очах у людей що вищі рангом, не забуду я пісні, що співала мати зранку.. Треба бути справжнім, щирим, навіть якщо через сотню барикад, нам прийдеться ще пройти.. Залиши позаду страх! Біль, та смуток відпусти.. Enough of this suffering.. Suffering..
2023-07-04 07:16:51
1
0
Інші вірші поета
"Ми самі є собі творці" "Зілля душі" "Говори мені" "Страждальної душі поет"
Інші поети
بسنت
@bassant_samir_aly
David Laurent
@ledavdebvs
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1832
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12335