"Enough of this suffering"
Честер Фінч
В небі зорі догоріли, і немає більше світла. Вічні пошуки натхнення у вітрах постійних.. У вітрах постійних.. Я сам собі вже довіряти перестав, тут скандали, там обвали, а там краще помовчав би.. На гірських шляхах блукав, все шукав, когось шукав. Там залишив я думки, поміж скал себе прийняв.. Enough of this suffering.. Suffering.. Довіряв Творцю, відкидав лиху я мову, і нехай життя пливе, залишусь самим собою! Бачу полум'я в очах у людей що вищі рангом, не забуду я пісні, що співала мати зранку.. Треба бути справжнім, щирим, навіть якщо через сотню барикад, нам прийдеться ще пройти.. Залиши позаду страх! Біль, та смуток відпусти.. Enough of this suffering.. Suffering..
2023-07-04 07:16:51
1
0
Інші вірші поета
"Я йду" "Нам далі жити, життя триває" "Ти до мене прийшла наче з казки" "Неприйнятний Митець"
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Aaliyah Salia
@writernxtdoor
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12204
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3592