"Люди"
А люди все будують храми. Слізьми оплакані, серцеві драми. А вітер все не стихне, не замовкне. Все віє в сторону яку, я оминаю збоку. Скільки я разів, думав про минуле.. Та те минуле, про мене і не думає. Скільки я казав, та чи хтось почув? Скільки я почув.. Краще б і не чув.. Бачив я тварин, що людьми були! Та і тих людей, що були свиньми.. Тут насправді, важко все збагнути. Краще жити на Землі, а не просто бути.. Краще бути людяним, а не людоїдом.. Не з'їдати в людях, віру та надію..
2023-07-08 23:04:53
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Класно!👍👏Я вже не раз говорила Вам, що мені подобається Ваша філософія та пошуки відповідей на запитання, які цікавлять "не сплячих" людей. Дякую за цей вірш! Моє Вам БРАВО!👏👏👏 Нехай поряд буду Люди з великої літери! Натхнення та тепла для душі!🌈☀️
Відповісти
2023-07-09 05:56:58
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Я завжди вам радий❤️ Дякую вам за ваші коментарі👏😘
Відповісти
2023-07-09 07:13:20
1
Lexa T Kuro
@Честер Фінч Намагаюся своєчасно "заходити в гості" до улюблених авторів... Але нажаль не завжди буваю в мережі зараз... Навзаєм! Я завжди від душі 💞🤗🙏☀️
Відповісти
2023-07-09 07:16:15
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2946
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2220