"Матір"
Честер Фінч
Любити можна-сніг та осінь. Любити можна-літні ночі. Але цінувати треба-тільки матір. Її одну,на цій землі. Від вітрів,штормів та бурь. Оберігати лиш її. Нам небом подаровані вони. Сильні матері-любі,дорогі. Найбільша цінність у людини. Це матір що-життя дарує. І вічності буде замало. Щоб дякувати їй. Пройдуть роки,ми станемо дорослі. А мати-все старішою стає.. Тому цінуйте кожну мить із нею. Ці миті-будуть золоті..
2023-05-01 18:28:00
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nadine Tikhonovitch
Кохати - це після закоханості. Ти же не можеш закохатися у власну матір - це збочення чи психічний розлад... Хоча сенс у вірші глибокий, але з лексичної точки зору...
Відповісти
2023-05-01 18:41:10
Подобається
Честер Фінч
@Nadine Tikhonovitch Трохи інший сенс я закладав у вірші,але тут правий з вами,зараз виправлю..
Відповісти
2023-05-01 18:42:20
1
Nadine Tikhonovitch
@Честер Фінч Я зрозуміла, про що вірш) То просто відлуння мого філологічного минулого)
Відповісти
2023-05-02 00:08:07
Подобається
Інші вірші поета
"Сам у пошуках надії" "Страшні слова" "Чи знаєш ти, як пишуться вірші?" "Чудовий день"
Інші поети
Юлія Тодер
@yuliya_toder
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731