"Матір"
Честер Фінч
Любити можна-сніг та осінь. Любити можна-літні ночі. Але цінувати треба-тільки матір. Її одну,на цій землі. Від вітрів,штормів та бурь. Оберігати лиш її. Нам небом подаровані вони. Сильні матері-любі,дорогі. Найбільша цінність у людини. Це матір що-життя дарує. І вічності буде замало. Щоб дякувати їй. Пройдуть роки,ми станемо дорослі. А мати-все старішою стає.. Тому цінуйте кожну мить із нею. Ці миті-будуть золоті..
2023-05-01 18:28:00
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nadine Tikhonovitch
Кохати - це після закоханості. Ти же не можеш закохатися у власну матір - це збочення чи психічний розлад... Хоча сенс у вірші глибокий, але з лексичної точки зору...
Відповісти
2023-05-01 18:41:10
Подобається
Честер Фінч
@Nadine Tikhonovitch Трохи інший сенс я закладав у вірші,але тут правий з вами,зараз виправлю..
Відповісти
2023-05-01 18:42:20
1
Nadine Tikhonovitch
@Честер Фінч Я зрозуміла, про що вірш) То просто відлуння мого філологічного минулого)
Відповісти
2023-05-02 00:08:07
Подобається
Інші вірші поета
"Чи заслужили ми щоб нам світили зірки" "Розмова наодинці" ''Let's try with you forever'' "Пошуки кохання"
Інші поети
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Hell_ga
@Hell_ga
dishka1234_AWT
@dishka1234_AWT
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11386
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3729