"Моя Країна"
Честер Фінч
Моя країна неначе-спокійне море. Все заспокоює мене, у дні складні. Роса на сонці, зникне рано вранці. Та моя віра в тебе, у мені навік. Моя країна-бачить сильний люд. Який руками гори підійма.. Все множиться народ несамовитий. Все вірить в тебе, хвилі обійма. Краса землі твоєї, велич сильних скал. Все пам'ятаю немовлям в утробі. На світі цьому я з'явився в раз. Щоб прославляти місце: слави, віри, та любові..
2023-01-05 20:16:23
4
25
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (25)
Честер Фінч
@Coffee Content Ні про каву, ще немає)
Відповісти
2023-01-05 21:08:03
Подобається
Coffee Content
@Честер Фінч У мішок і зі скелі - це ж історія заборон кави в різних країнах у середньовіччі.
Відповісти
2023-01-05 21:18:48
1
Coffee Content
@Честер Фінч Сподіваюсь, що і у вашої творчості обов'язково ще з'являється вірші про каву.
Відповісти
2023-01-05 21:20:46
1
Інші вірші поета
"Супротив" "Розмова зі страхами" Частина 2 "Меланхолія" "В пошуках скарбу"
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3835
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4522