"Грішник"

Честер Фінч

Моя дорога веде вже до мосту. На ньому я, вже вибрати повинен. Чи буду я з дияволом на плечах.. Чи неосяжний розум, мене вже пригорне.. Хтось скаже: -Вибір очевидний! А я скажу: -Далеко це не так.. Диявол пропонує, пізнати всі знання світу, бути відомим, знаним усіма.. -Ти не збирайся обирати краще.. Вже розум святості мені вже промовляє.. А я вже відповім: -У вас порядок та вічний спочинок.. Нема у цьому радості ніяк.. У святості вже правил є багато.. А де свобода? На це у тебе відповідей нема.. Ти лиш слуга! Безмовний раб, що поклоняється Богам! -Ти не правий! Це темний бік в тобі говорить.. -І вже нехай! За те не нудно буде, а тут у вас, лиш спокій навкруги.. Нема тут випивки, футболу, тут навіть крикнути, без дозволу не можна.. Який тоді у цьому сенс? Всі замкнені були..

2023-02-04 23:51:00

Інші вірші поета

"Джокер" "Все життя" "Весь в теоріях" "Бувай журба моя"

Інші поети

GRAFO

@grafo

Принцеса флафа

@drama_qveen

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1613

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1844