"Наші рани тільки наші"
Честер Фінч
Наші рани - тільки наші Я - путівник заблукавший.. Але не догорить моє кохання Для тебе з часом стану "старшим" І ця драма - так само наша Я лякатиму себе лякатиму.. Бити сон, проганяти кошмари Ти для мене єдине спасіння! В цьому програному фіналі.. Мій Бог, залатай наш рай! Не бачити тобі такого, Яким я був колись раніше За межами того чого не став робити більше.. Що бачили колись очі Це вівтарь та свічки на плиті Ми колись побачимось знову Та нажаль не в цьому житті.. Наші рани — тільки наші Їх повинен зберегти! І нехай життя пропаще Збережу яскраві дні...
2022-11-20 12:18:37
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Честер Фінч
👏❤
Відповісти
2022-11-20 17:57:07
Подобається
Інші вірші поета
Ночі в Одного V2 "Життя Поета" "Milenium" "Покинутий Романтик"
Інші поети
Leno4eek
@Leno4eek
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1225