"Наші рани тільки наші"

Честер Фінч

Наші рани - тільки наші Я - путівник заблукавший.. Але не догорить моє кохання Для тебе з часом стану "старшим" І ця драма - так само наша Я лякатиму себе лякатиму.. Бити сон, проганяти кошмари Ти для мене єдине спасіння! В цьому програному фіналі.. Мій Бог, залатай наш рай! Не бачити тобі такого, Яким я був колись раніше За межами того чого не став робити більше.. Що бачили колись очі Це вівтарь та свічки на плиті Ми колись побачимось знову Та нажаль не в цьому житті.. Наші рани — тільки наші Їх повинен зберегти! І нехай життя пропаще Збережу яскраві дні...

2022-11-20 12:18:37

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Честер Фінч

👏❤

Відповісти

2022-11-20 17:57:07

Подобається

Інші вірші поета

"Я пливу у човні" "Пишу тобі листа" "Пустеля Мрій" "Скрипач"

Інші поети

Elae Marks

@Elae_Marks

Hitar

@Hitar

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13166

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12248