"У поета всередині"
У поета всередині вічний конфлікт. Часом думки стати ніким.. Бути собою.. Але з війною,на себе іти. Крики душі, все кричать про спасіння. Та спасіння моє, у цих творах постійних.. У поета нема виправдань.. Все що сказане було, і буде. Вже залишиться правдою всюди. І даремно, слова не кидаю в сміття.. Ті слова що сказав, не забрати ніяк. Все писати про біль та страждання тіней. А коли напишу про щасливих людей? Тут і люди чомусь, все сумніші стають.. Вже не бачу я сенсу, веселити цей люд..
2023-01-23 21:58:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2509
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13429