"Останній реквієм"
З'їдять нас з часом хробаки. Та ми і не дізнаємось.. Для чого ми, на Світі цьому? Для чого, ми страждаємо? Все щось шукаємо, блукаємо... Серед думок паршивих.. Та вірим ми, без каплі сумніву. "Вовкам в овечій шкірі".. І слухати ми вмієм, ката батіг ще довгий.. Дістане він, до серця мого.. Ці болі монотонні.. Забудуть нас, всі друзі, та всі рідні.. Пройдуть роки, прийдуть лиш раз. У свято, на могилку..
2023-07-20 23:57:05
4
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2124
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4860