"Останній реквієм"
З'їдять нас з часом хробаки. Та ми і не дізнаємось.. Для чого ми, на Світі цьому? Для чого, ми страждаємо? Все щось шукаємо, блукаємо... Серед думок паршивих.. Та вірим ми, без каплі сумніву. "Вовкам в овечій шкірі".. І слухати ми вмієм, ката батіг ще довгий.. Дістане він, до серця мого.. Ці болі монотонні.. Забудуть нас, всі друзі, та всі рідні.. Пройдуть роки, прийдуть лиш раз. У свято, на могилку..
2023-07-20 23:57:05
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4672
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4820