"Я сам себе вбивав щоразу"
Я сам себе вбивав щоразу. Ці спотикання навкруги.. І дорікав себе ночами, що це, та інше не зробив.. Цінити став прості я речі: Домівку, сад, щирих людей. І вітер сильний зупинився, вже не забракне цих ідей. Я сам себе картав за дурість.. За те що я сказав, і що зробив. Просив у Бога мудрість.. Та він чомусь, на це забив.. І правильно зробив! Дурним на світі легше жити, а всі розумні вже в землі.. Всі ці філософи, поети, не дожили до наших днів.. Я сам себе часто питаю: Яку сьогодні, користь я приніс? Кому я допоміг? Кого образив? Що дізнався? Надіюсь день, даремно не прожив..
2023-06-28 21:40:32
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Якщо замислюєтесь над такими питаннями, то Ви точно не прогавили день). Цінуйте себе та поважайте!) Ставте маленький цілі кожного дня й невеликими кроками прямуйте до них...! Велике починається з малого! Натхнення та добрих, вірних людей поряд! Як завжди чудовий філософський вірш, що спонукає думати. Дякую🌈☀️
Відповісти
2023-06-29 08:34:53
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3023