Поема "Козак та Пані" Частина 2
Честер Фінч
(Козак) Я також вас, не в силах вже забути! Мої брати все мовлять вже мені; -Та що нема інших бабів? Зациклився ти вже на ній! І так і є.. І з думки ваші очі, не полишають вже мене.. Забудьте ви, того хлопа що при дорозі, у ранах, кровью мав стекти... Живіть життям яким ви жили! у цих хоромах неземних, не залишитися мені! Забуду і я вас, ця зустріч вже остання! Я з нашими братами, приїхав по припаси, зброю, та нічліг. І зустріч з вами, знову випадковість... Забудьте ви мене, вже навіть у сні! (Пані Анна) З тобою я, і жити стану! Маєток цей, ця духота кімнат.. Все так набридло! Хочу на волю я, втекти із клітки, як той птах... І бути у твоїх обіймах, які мені так потрібні. Без тебе, життя вже моє, не життя! І байдуже мені, ця панська кров, ця шляхта, та тюрьма! (Козак) У вас є чоловік! Діти і згодом будуть! Не треба вам пригод, та небезпек. Залишти ви думки про це! Та попрощаємось ми з вами... Ці зустрічі, пусте... Я маю честь, повагу, і руйнувати сім'ю вашу, я не стану! Вклоняюсь низько вам, моя чарівна пані. Цілую вашу руку, та вуста. І дякую вам щиро, за порятунок, простого козака... (Художник картини: Войтковський Тадеуш)
2023-08-05 23:11:46
4
0
Інші вірші поета
"Коли мене не стане" "Якщо Моя країна, то Моя" "В пошуках скарбу" "Шлях до істини"
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1336
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2382