Поема "Козак та Пані" Частина 2

Честер Фінч

(Козак) Я також вас, не в силах вже забути! Мої брати все мовлять вже мені; -Та що нема інших бабів? Зациклився ти вже на ній! І так і є.. І з думки ваші очі, не полишають вже мене.. Забудьте ви, того хлопа що при дорозі, у ранах, кровью мав стекти... Живіть життям яким ви жили! у цих хоромах неземних, не залишитися мені! Забуду і я вас, ця зустріч вже остання! Я з нашими братами, приїхав по припаси, зброю, та нічліг. І зустріч з вами, знову випадковість... Забудьте ви мене, вже навіть у сні! (Пані Анна) З тобою я, і жити стану! Маєток цей, ця духота кімнат.. Все так набридло! Хочу на волю я, втекти із клітки, як той птах... І бути у твоїх обіймах, які мені так потрібні. Без тебе, життя вже моє, не життя! І байдуже мені, ця панська кров, ця шляхта, та тюрьма! (Козак) У вас є чоловік! Діти і згодом будуть! Не треба вам пригод, та небезпек. Залишти ви думки про це! Та попрощаємось ми з вами... Ці зустрічі, пусте... Я маю честь, повагу, і руйнувати сім'ю вашу, я не стану! Вклоняюсь низько вам, моя чарівна пані. Цілую вашу руку, та вуста. І дякую вам щиро, за порятунок, простого козака... (Художник картини: Войтковський Тадеуш)

2023-08-05 23:11:46

3

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2779

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

5144