"Душа моя"
Душа моя-безодня дум, простих та щирих. Нічого в тій душі, нема такого. Чого б не зрозумів, вже кожен з вас.. Прощався з тугою своєю, і цю журбу, залишив на вокзалі. Той страх щоденний, що часто так, у серце проникав.. Я вже прогнав, я вже його прогнав! Собі блукав, у своїй пустелі. Та вже немає в ній, страждань та боротьби! З собою я, розмову мав відверту. Він зрозумів, всі свої помилки.. Душа моя-морський прилив. Спокійний океан думок, вже неквапливих.. Тривоги ці, розбили хвилі мрій..
2023-07-14 21:42:20
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Я також полюбляю поговорити з розумною людиною - з собою😉👍 А якщо серйозно - класний вірш! Мені подобається як Ви ділитись своїм, глибинним... Це дуже цінно! 🙏☀️Я спостерігаю за метаморфозами Вашої душі - вони дивовижні!💖🔥
Відповісти
2023-07-15 05:50:22
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2095
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3148