"Душа моя"
Душа моя-безодня дум, простих та щирих. Нічого в тій душі, нема такого. Чого б не зрозумів, вже кожен з вас.. Прощався з тугою своєю, і цю журбу, залишив на вокзалі. Той страх щоденний, що часто так, у серце проникав.. Я вже прогнав, я вже його прогнав! Собі блукав, у своїй пустелі. Та вже немає в ній, страждань та боротьби! З собою я, розмову мав відверту. Він зрозумів, всі свої помилки.. Душа моя-морський прилив. Спокійний океан думок, вже неквапливих.. Тривоги ці, розбили хвилі мрій..
2023-07-14 21:42:20
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Я також полюбляю поговорити з розумною людиною - з собою😉👍 А якщо серйозно - класний вірш! Мені подобається як Ви ділитись своїм, глибинним... Це дуже цінно! 🙏☀️Я спостерігаю за метаморфозами Вашої душі - вони дивовижні!💖🔥
Відповісти
2023-07-15 05:50:22
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2194
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2525