Поема "Спогади про Джульєтту"
Для вас моя люба, краса лісів та гір. І час немає смутку. Лише думок політ.. Цей час складний для мене! Але для вас буде простим. Я подарую зорі і небо Все стане вашим навкруги. Невже я вірю в неможливе? Що ще зустріну ваші очі.. Мене прийняти злий цей світ. Так хоче.. Так хоче.. Я все чекаю вашого листа.. Але напевно дарма, дурна вже думка ця! Ви з благородної, багатої сім'ї. А я лише-син бідного співця.. Мій батько вже почув про наші зустрічі в саду. -Ти що дурний, повісять нас обох, забуть ти ту малу! Але як забути погляд ваш.. Скажіть мені міледі? Я вже в полоні ваших чар. Загину я на сцені.
2022-12-21 18:38:06
2
0
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1921
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4380