"Поема Театр одного актора"

Честер Фінч

Театр одного актора. Він все старається, всю душу виливає.. Але раптово питання в зал скандує, промовляє; -Навіщо ображаємо всіх? І вже чому образи, ми не пробачаємо? А тільки все тримаємо в собі.. У залі тиша.. Тиша мертва тиша.. Не розуміють всі, про що актор говорить.. У п'єсі не знайти, таких рядків! Вже чути поза сценою, підказки; -По сценарію іди! Та той актор, свій монолог не зупиняє; -Ми не заслужено, бачимо зірки.. Ми не молимось до неба, тікаємо від труднощів своїх.. А вже коли проблем стає багато, і виходу ніби не знайти.. Тоді вже ми, до храму прибігаємо, стаємо на коліна, та б'ємось лобом об хрести.. І віримо, надіємось, плекаємо, що у небі, почують наші молитви.. Та з неба голос промовляє; -Де був ти всі роки? -Чому від тебе, молитви я не чув? Невже забув.. Невже мене забув.. У залі всі мовчать, не чути звуку.. Лише єдині оплески звучать. Завіса закривається, шумить народ. Та цей актор зникає.. Його ніколи в залі не було!

2023-05-29 21:53:14

Інші вірші поета

"Згадаю" "Душа у вогні, немає сили більше" "Сповідь" "Ми багато з книг дізнаємось"

Інші поети

Love Match

@Sweetlilth

Ms. Nothing

@ms_nothing

Богдан Глинянський

@BohdanZablotskyi

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1959

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4010