"Поема Театр одного актора"
Театр одного актора.
Він все старається, всю душу виливає..
Але раптово питання в зал скандує, промовляє;
-Навіщо ображаємо всіх?
І вже чому образи, ми не пробачаємо?
А тільки все тримаємо в собі..
У залі тиша..
Тиша мертва тиша..
Не розуміють всі, про що актор говорить..
У п'єсі не знайти, таких рядків!
Вже чути поза сценою, підказки;
-По сценарію іди!
Та той актор, свій монолог не зупиняє;
-Ми не заслужено, бачимо зірки..
Ми не молимось до неба,
тікаємо від труднощів своїх..
А вже коли проблем стає багато, і виходу ніби не знайти..
Тоді вже ми, до храму прибігаємо,
стаємо на коліна, та б'ємось лобом об хрести..
І віримо, надіємось, плекаємо,
що у небі, почують наші молитви..
Та з неба голос промовляє;
-Де був ти всі роки?
-Чому від тебе, молитви я не чув?
Невже забув..
Невже мене забув..
У залі всі мовчать, не чути звуку..
Лише єдині оплески звучать.
Завіса закривається, шумить народ.
Та цей актор зникає..
Його ніколи в залі не було!
2023-05-29 21:53:14
1
0