"Останній крок"
Честер Фінч
Ніхто не може нам допомогти.. Ми самі шукали сутності, спокути. Пройшов шлях, більше не повертаюсь,я в тенети люті. Вже відпущений в небо цей птах доброти. І малюю картини яскраві свої.. Цей момент - моє спасіння душі. Хто всередині порожній, переконайтеся самі. Зрозумійте, який ваш злочин? Бути справжнім,чи бути лише у самоті. Здутий війною, після червоного моря. Прийдуть ще часи,спокійні,прозорі.. Хто друг і хто ворог? Скажіть ви мені? У руці лише маю.. Втрачені дні. . Будь тільки собою, останнім героєм. Не дозволяй їм забирати свої думки! Залишився один,пам'ятай свої помилки..
2023-03-11 22:09:55
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сильно! 👏🔥 В мене немає слів, щоб передати свої емоції від цього прекрасного вірша.
Відповісти
2023-03-12 21:16:16
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую за приємні слова❤️
Відповісти
2023-03-12 21:30:26
1
Інші вірші поета
"Бути хочу завжди з тобою" "Слова" "Моя Країна" "Осінь"
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Joseph Slowly
@Animuster
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1224
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033