"Останній крок"
Честер Фінч
Ніхто не може нам допомогти.. Ми самі шукали сутності, спокути. Пройшов шлях, більше не повертаюсь,я в тенети люті. Вже відпущений в небо цей птах доброти. І малюю картини яскраві свої.. Цей момент - моє спасіння душі. Хто всередині порожній, переконайтеся самі. Зрозумійте, який ваш злочин? Бути справжнім,чи бути лише у самоті. Здутий війною, після червоного моря. Прийдуть ще часи,спокійні,прозорі.. Хто друг і хто ворог? Скажіть ви мені? У руці лише маю.. Втрачені дні. . Будь тільки собою, останнім героєм. Не дозволяй їм забирати свої думки! Залишився один,пам'ятай свої помилки..
2023-03-11 22:09:55
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сильно! 👏🔥 В мене немає слів, щоб передати свої емоції від цього прекрасного вірша.
Відповісти
2023-03-12 21:16:16
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую за приємні слова❤️
Відповісти
2023-03-12 21:30:26
1
Інші вірші поета
"Колись" "Все це в мені" "Серед безлюдних домів" "Все починати важко, наче з чистого листа"
Інші поети
Kim Diamond
@DiaStf02
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4358
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11978