"Пробач мені"
Пробач мені, мої твори сумні... Ці твори мої-тягар та оберіг! Я міг би бути птахом у небі. Літати високо у гори, дістати зірку недосяжну.. Та дарувати лиш щасливі дні. Та я нажаль, вже не такий.. Все більше бачу я сумні події. Де радість моя? Чому втікла від мене? Негайно повернись! Пробач що у думках блукаю. Та все шукаю.. Щось шукаю.. Ці пошуки безмежні дістають! Лікуюсь цим письмом, який мене так знає.. Ми з ним на-ти, уже чимало літ.. Та все пливу, пливу за течією. Своїх думок та роздумів сумних.. Стою на скелі, та бажаю спригнути. Закінчити нарешті, роздумів політ. Я як-той Шерлок, що знає багато.. Та ці знання, лише приносять біль..
2023-06-05 21:04:10
3
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12101
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13072