"Не треба нам медалів золотих"
Честер Фінч
Нашої заслуги в тім не бачу. Не треба нам медалів золотих. За ставлення до інших, вже пропаще. Не треба нам медалів золотих. Нам не даються перемоги просто так. Не подарують нам, нове життя.. Все будувати нам потрібно разом. Хоча слова-разом, мабудь вже не до нас.. Не треба нам дарунків з під коліс. Тим паче небо те червоне. І вітер цей, вже віє в далечінь. Там де людей цінують за свободу.
2023-01-18 17:30:40
4
0
Інші вірші поета
"Дністер" "Що таке людяність?" "Для неї" Знову літери сиплються зорями
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2500
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1151