"Сам в кімнаті"
Честер Фінч
Там вітер,дах мій рвав. І дощ по вікнам друкував рядки. Я сам собі історії складав. Які вигадував роки.. І дні мої з часом сумніші стали. Я не згадаю радісні пісні.. Надворі смуток,та журба гуляє. Коли набридне їй, розгулювати скрізь.. Я вірив людям, довіряв найближчим. Але вже згодом зрозумів.. Все важче стало довіряти всім. Напевно черствішим став з роками. І посміхатись перестав.. Чому це сталось? Невже відкрилась рана.. Яку із часом я вже забував..
2023-03-04 23:04:19
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Aolla_Wanderlitt
Атмосферно. Захотілось намалювати картину.
Відповісти
2023-03-31 08:06:32
1
Честер Фінч
@Aolla_Wanderlitt Дякую❤️
Відповісти
2023-03-31 08:10:26
Подобається
Інші вірші поета
"Грішник" "Сподівання" "Відлітаючи в теплі краї" "Відвертість"
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4986