"Сам"
Честер Фінч
Наливаючи келих вина я хотів залишитись собою.. Кожен раз будував, я ці плани що ставали горою.. Кожен день обіцяв бути "щирим з людьми". Та нажаль моя щирість все сплітала сітки.. Кожен день як останній.. Весь живу я в коханні, та нажаль я не в силах обійти покарання.. Ти пробач.. пробач що не став, я тим самим щасливим! Я роками блукав у тенетах без віри.. Наливаючи келих вина я хотів залишитись собою.. Кожен раз будував, я ці плани що ставали горою.. Кожен день сам себе вбиваючи щоразу.. Я росказував долі, що немаю відрази.
2022-12-06 18:49:50
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Дуже файно написано, вірш дуже глибокий ✨👏✨
Відповісти
2022-12-06 19:09:14
1
Честер Фінч
@просто веселка Дякую друже, твої вірші також захоплюють👍
Відповісти
2022-12-06 19:09:50
1
Інші вірші поета
"Мені кожен вечір, запалюють зорі" "Ліки від смутку" "Цей вірш" "Митець серед руїн"
Інші поети
Angel K
@angelk
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11386
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3750