"Слова"
Честер Фінч
Слова що сказані ненароком. Запам'ятались назавжди.. А ті слова, що приготив. Вже сказані і не були.. Якби я міг словами. Гірські потоки зупиняти.. Якби я міг піснями. Всі війни в світі припиняти.. Тоді б напевно вірив. Я людям навкруги. Колись слова мої були-як мед бджолиний.. Але тепер я промовчу не раз. Всі ті слова що сказати я повинен. Я краще дам сказати, вже кожному із вас.. І вже коли мене, спитають: -Як гадаєш? Я відповім що думаю у даній ситуації.. Слова брехливі, поради без абстракцій. В мені такі дурниці не знайти..
2023-02-05 11:10:02
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Vivian Rose
Гарно сказано)
Відповісти
2023-02-05 11:10:56
1
Честер Фінч
@Vivian Rose Дякую)
Відповісти
2023-02-05 11:11:08
Подобається
Інші вірші поета
"Поговори зі мною" "Течение" "Герой нашого часу" "Ти лінія моєї долі"
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12030
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16405