Любов

Честер Фінч

Любов-вона буває різною. Буває відблиском на льоду. Буває болем неодмінно, Буває яблунею в цвіту, І тихим шепотом вітру В квітучому, пахучому саду. Буває вихором і польотом. Буває ланцюгом і гратами... Ми їй спокоєм, і роботою, І життям жертвуємо своїм! Але є ще любов така, Що непомітно підійде І, піднімаючи, допомагаючи, Тебе крізь роки поведе. І буде до останніх днів Душею і совістю твоєю І не опустиш руки ти, Любов буде твоїм вітрилом.

2025-01-09 22:16:37

Інші вірші поета

"Я малював картину" "Останній крок" "Пошуки кохання" "Пустеля Мрій"

Інші поети

Mesa

@mesa

Romalian

@Romalian

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4623

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12102