"Soldier"
Світанок цей, вже пригорнув мене. І ці птахи, кульбаби біля хати.. А який день! Ти глянь який це день.. Сам огорнув себе в яскраве покривало. Порив душі моєї, стає все сильнішим. І квіти ці, вже розпустили цвіт. Та яблуня, і сливка біля ґанку. Красу свою не приховає від усіх.. І ця дівчина, що має очі ті зелені. Мене забрати у полон зуміла.. Тепер навіки я-в'язень її. Я не шкодую.. Нехай буде так.. Вже моє сердце віддане тобі лиш.. Невже контузія і мариво проходить.. Я вже почув ту чергу з кулемета.. Уже і смерть,десь не за горами. Та у душі чомусь, болюча втома.. Я другу промовляю: -Я не здамся! А він промовить; -Ми будемо вдома! І ось лежу в калюжі крові я своєї.. Хочу назад до хати.. та до дівчини тої.. Та це нажаль, не здійсниться ніколи.. Я в тім окопі, закінчу долю свою... (Автор арту:McCryCraft)
2023-01-22 23:09:23
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Сумно і чуттєвого ✨
Відповісти
2023-01-23 07:06:38
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3622
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5045