"Мене несе течія"
Честер Фінч
Мене несе течія, я так втомився, від цього життя.. Все ніби як завжди, і плани ті самі. Але це життя проблем підкидає.. Чи маю я сил, чи сильний мій дух? Чи справді живу, чи лиш прикидаюсь? Мене охоче прийме, прірва забуття! Та права немаю, думати так.. Черпав із криниці, хотів так напитись.. Та з тої криниці, напитись не зміг.. Бував у садах, де квіти повсюди. Та зірвавши квіти, чорніли вже руки.. Ходив поміж гір, шукав я себе. Все кликав його, та він не прийшов.. Зібрав я валізу, для дурня я свого. Та він відмовлявся, поїхати з дому..
2023-06-19 18:22:46
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Цікава у Ваших віршах образність... Бажаю Вам відшукати відповіді! Все, що Ви робити на данному етапі свого життя - є правильним, і потрібним для розвитку Вашої душі. Натхнення та вірних відповідей!
Відповісти
2023-06-20 05:41:43
1
Інші вірші поета
"Складний час" "Крила кохання" "Все життя щось бракує" "Пишу тобі листа, о радість серця мого"
Інші поети
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1245
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1092