"Мене несе течія"

Честер Фінч

Мене несе течія, я так втомився, від цього життя.. Все ніби як завжди, і плани ті самі. Але це життя проблем підкидає.. Чи маю я сил, чи сильний мій дух? Чи справді живу, чи лиш прикидаюсь? Мене охоче прийме, прірва забуття! Та права немаю, думати так.. Черпав із криниці, хотів так напитись.. Та з тої криниці, напитись не зміг.. Бував у садах, де квіти повсюди. Та зірвавши квіти, чорніли вже руки.. Ходив поміж гір, шукав я себе. Все кликав його, та він не прийшов.. Зібрав я валізу, для дурня я свого. Та він відмовлявся, поїхати з дому..

2023-06-19 18:22:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Цікава у Ваших віршах образність... Бажаю Вам відшукати відповіді! Все, що Ви робити на данному етапі свого життя - є правильним, і потрібним для розвитку Вашої душі. Натхнення та вірних відповідей!

Відповісти

2023-06-20 05:41:43

Інші вірші поета

"Я не поет" "Бачу танці на кістках" "Останній крок" "Я Залишусь"

Інші поети

Aaliyah Salia

@writernxtdoor

Black Hole

@Black_Hole

Маша Китаєва

@evawhale

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2523

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1866