"Мене несе течія"
Честер Фінч
Мене несе течія, я так втомився, від цього життя.. Все ніби як завжди, і плани ті самі. Але це життя проблем підкидає.. Чи маю я сил, чи сильний мій дух? Чи справді живу, чи лиш прикидаюсь? Мене охоче прийме, прірва забуття! Та права немаю, думати так.. Черпав із криниці, хотів так напитись.. Та з тої криниці, напитись не зміг.. Бував у садах, де квіти повсюди. Та зірвавши квіти, чорніли вже руки.. Ходив поміж гір, шукав я себе. Все кликав його, та він не прийшов.. Зібрав я валізу, для дурня я свого. Та він відмовлявся, поїхати з дому..
2023-06-19 18:22:46
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Цікава у Ваших віршах образність... Бажаю Вам відшукати відповіді! Все, що Ви робити на данному етапі свого життя - є правильним, і потрібним для розвитку Вашої душі. Натхнення та вірних відповідей!
Відповісти
2023-06-20 05:41:43
1
Інші вірші поета
"Просто Веселка" "Печалі дим" "Поміж друзів сам" "Сповідь минулих літ"
Інші поети
Vivian Lin
@dearagony15
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2750
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5179