"Та чому все не так?"
Честер Фінч
Та чому все не так? Ніби все як завжди.. Завжди люди-у пошуках долі. Я у вітра спитав: Де знайти правоти? Та могутній вітер,мені відповів: Правоти ти не знайдеш ніколи.. Все блукав,серед Замків та Фортець неземних. Все бажав віднайти. Правду у слові,та вірність народу. Та нажаль мої пошуки,безглузді були. Не знайти вже мені.. Серед панського роду. Такого ніколи.. Та чому все не так? Простий люд-як завжди в неволі. Десь у книзі історії. Записані будуть. Люди ті що бажали свободи.. Всі пісні не замінять,всі слова будуть зайві. Коли чуєш про втрачені долі. І крізь роки,пам'ятати будуть. Тих людей які полягли.. Серед степу широкого..
2023-03-21 05:14:03
3
0
Інші вірші поета
"Enough of this suffering" Поема "Козак та Пані" Частина 2 "Меланхолія" "Згадаю"
Інші поети
invisible_girl
@invisible_girl
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11978
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4358