"Я не люблю"
Я не люблю коли в лице всі брешуть. І не люблю брехню, поза очима. Я не люблю засмучені обличчя.. А також посмішку, не справжню та лиху. Колись любив в саду поміркувати. Про це життя складне та непросте. Та зараз все охоче я приймаю. Своє положення таке.. Я ненавиджу коли зло проникає. В оселі, в голови, та сни. Тоді коли кохання помирає.. З ним, помираємо і ми. Я не люблю погані новини. Яких дедалі більше тут стає. Та не прийму лихої години. Ця посмішка з обличчя не зійде.. Я не люблю людей фальшивих. Які обманом успіху досягли. Вони для мене, ваги не мають.. Для мене вони, просто незначні. Я не люблю тривоги та журбу. Яка панує та керує всім! Я не прийму нові порядки. Я до старих, ще навіть не привик..
2023-05-16 11:44:37
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4735
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4860