"Життя дається лише раз"

Честер Фінч

Життя дається лише раз. І тільки раз, працює твій компас. Вітра, шторми та вогняні стихії. Це все пройти, ми зможемо з тобою! І сонце, що так світить у далечині. Буде світити нам разом! Погаснуть у мить, всі болі та незгоди.. Не буде більше похмурої погоди! У домі нашому, панує тільки спокій.. Життя дає-дистанцію пробігти. Чи може все таки пройти? І як дізнатись, хто правий? Коли навколо всі давно праві.. Життя дається лише раз. Так проживемо його так, щоб через сотню літ згадали нас.. Цих вірних, щирих, молодих... Які життя ще навіть не пізнали... А тільки так.. Почали пізнавать..

2023-06-05 20:45:16

Інші вірші поета

"Покинутий Романтик" "Місця безтурботні" "Випий зі мною хоч кави" "Надворі сніг, все замело журбою"

Інші поети

Леді Ірина

@Lady_Iruna

Nora

@Anastasia_chan

Сніжинка

@Snowflake_UPM

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3802

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1716