Моя молитва
«Моя...🙏» 🌿 Господи! Не дай же збитись з шляху, Не покидай мене Ти ні на мить, Без твої допомоги мов «невдаха», Немає досвіду, хоч знаю де болить! Не залишай мене серед дороги,без Тебе, я немов мале дитя,мені завжди потрібна допомога,бо бачу більше «ніч» аніж життя. Я падаю, ослабли ніби ноги, та серцем чую страх, що в далині, Не дай же Боже,щоб «наставить роги»,ні я комусь, ні хтось колись мені. Дай сил, і мудрості, бар’єри всі стерпіти, І зрозуміти, хто мій вірний друг, Людину для життя свою зустріти, Відкрити «шостий зір» чи «шостий слух»… Прошу тебе! Навчи мене любити! І над проблемами злітати наче птах, Дай мудрості по честі в світі жити, І бути добрим в ділі – не в словах. Почуй мене! Не уникай благання, Не знаю як просити ще тебе!Не розбивай надії, Допоможи в старанні, Я знаю… хто шукає…той знайде! ©️Chichek 04.09.18
2020-08-07 13:44:47
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
kVitka Chichek
Дякую 🤗
Відповісти
2020-08-07 13:57:58
Подобається
Сандра Мей
https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Український конкурс для поетів. Умова проста вам дають тему, а ви пишете вірш. Переможця обирають кількістю сердечок. Проект не мій. Якщо цікаво заходьте, читайте. По можливості беріть участь
Відповісти
2021-04-28 17:33:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4856
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11414