Вільний вірш
Твоя м'ята Зірвана-спалена, Попелом розсипана. То був, мабуть, Дурман, опіати. За безцінь я віддав тій ямі, Де спокій віднайшли дурмани, Квіти, каву і розмови. Хай спочиває, я засиплю; землею молодою. Зросте там все травою. Нехай буяють там бур'яни І терен, і троянди. Таке красиве і колюче. І кожен, хто захоче відкопати, - Відчує не свою, а чужу втрату, Смуток, тишу та... Біль самотній, невимовний.
2021-02-13 09:31:57
7
0
Інші поети
Alhéna
@Lueur_Noctambule
OhNamSoo
@OhNamSoo
ami
@sourami
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8375
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12478