Лев
Там, за сонячною брамою, Між хащ міських дерев, Спить поза всякою драмою, Спить, позіхає прекрасний лев. Місяць краси величної, Світло мрійливих зірок - То є йому так звично: На гриві з сузір'я вінок. Хто би подумав, що справді, В місті живуть казки? Чесно скажу, по правді - Дивуюсь такій я красі: Вдень очі горять блакиттю, Грива, як сонце, пала, Тепер і мені це звично - Бувають на світі дива!
2021-07-09 16:00:55
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Анна Яровая
Чудово!
Відповісти
2021-07-09 16:09:48
3
Creatore di poesie
Відповісти
2021-07-09 16:18:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1906
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4621