Je respecte ça
Quoi que vous lui disiez, il vous répondra par la même tonalité enjouée : « Je respecte ça. » et il partira. Quoi que vous lui fassiez, il ne sera pas rancunier, il le respectera. Il a tout perdu. Tué son meilleur ami. Et il est mort avec lui. Pour se faire pardonner il serait capable de tout faire. Mais il n'a jamais ce qu'il a souhaité : retrouver cette amitié perdue. Que faire des autres qui viennent nous voir quand ce n'est pas la personne que nous désirons avoir auprès de nous ? Vous pouvez lui faire n'importe quoi, il endurera. Il respecte le choix de son meilleur ami. Même si cela l'emporte dans une solitude profonde derrière ce sourire dissimulé.
2021-03-02 12:06:42
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
CyberKy
@KAYSEE Mercii ça me fait plaisir !! <3
Відповісти
2021-03-05 18:32:14
Подобається
Luna Gerta
Bien écrit ! Ce qui est rigolo, c'est que je m'imagine beaucoup mieux une "scène" avec l'image en fond X)
Відповісти
2021-05-10 18:40:36
Подобається
CyberKy
@Luna Gerta Merci beaucoup c'est super gentil, je suis désolée de répondre que maintenant je n'ai pas de notifications, je viens de le voir que maintenant ;-;
Відповісти
2021-09-23 09:56:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12271
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3357