Le messager
CyberKy
Pour lui, rien de bien intéressant. Il repousse tout ce qui lui entoure, vous regarde, et dit : « Ferme-là. » Il n'aime ni qu'on le touche, ni faire le messager pour les autres. Pas solitaire, mais pas mondain, il est juste je-m'en-foutiste, laxiste, indifférent. Il vous regarde, mais ne tient pas compte de ce que vous valez, ni de ce que vous dîtes, pour lui, rien n'est important. Il oublie ce qu'il ressent. Qui il est. Mais reste indifférent, car c'est le messager.
2020-11-11 15:14:09
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KAYSEE
Ooooh mais J'adore ta plume ! Tu écris si bien ! Et le poème est magnifique ✨💛
Відповісти
2020-11-11 15:38:45
Подобається
CyberKy
@KAYSEE Un très grand merci à toi, ça me touche beaucoup ❤
Відповісти
2020-11-11 15:40:07
1
Інші вірші поета
La musicienne Je respecte ça L'existence de l'âme Le marchand vagabond
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2472
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11994