La musicienne
Elle chante, elle joue, elle charme... et s'en délaisse. Rien que vous pouvez faire pour que vous ne soyez pas sous son emprise. Elle vous regarde avec tant de compassion, tant d'admiration, avec tant de valeur. Ne vous méprisez pas, l'âme que vous êtes n'est pas sans défense. Elle est sous le charme, de celle qui vous regarde et flatte. Elle vous manipule, non sans grande difficulté, mais dès que vous perdez ce qu'elle a trouvé en vous, elle vous laisse tomber, et vous libère. Mais ce n'est pas sans conséquences. Réfléchis, respire, analyse. Femme, homme, enfant, vieux, qu'importe. Vous êtes un objet. Un objet dont elle en prend soin.
2020-11-12 13:19:55
6
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
CyberKy
@Luna Gerta Merci beaucoup ça me fait plaisir ! ❤️❤️❤️
Відповісти
2020-11-12 20:07:43
1
Luna Gerta
@CyberKy :D Désolée si c'est un peu moins constructif sur les poèmes, c'est un plus personnel 😅
Відповісти
2020-11-12 20:34:07
1
CyberKy
@Luna Gerta Ce n'est pas grave ! Moi ça me va ! \^^/
Відповісти
2020-11-12 20:57:03
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6392
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13122