Traitor
Anastasiia S
Якщо плануєш зрадити, залиш, Одразу зараз, будь зі мною чесним, Зроби один раз боляче й облиш, Без жодних тих прощань своїх словесних. Прийди до мене, коли серце защемить, Коли душа прохатиме покою, Коли поранений насиченістю тіл, Віддав би все, аби була з тобою. Я залікую рани, обійму, залишусь поряд, навіть не спитаю, Я по очах твоїх одразу все збагну, Якщо в них відданості натяку немає. Прийди до мене повний каяття, На межі сил, пресичений красою, І мовчки все тобі пробачу я, Залишившись вже назавжди з тобою.
2023-10-09 20:07:55
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Пронизливий вірш
Відповісти
2023-10-10 17:28:13
1
Інші вірші поета
Two-timer Douleur My Loss Сonsecrated to my husband
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15991
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12805