Абсолютна темрява
ᴅɪᴀɴᴀ ғɪʟ
Абсолютно без світла, в темній кімнаті Двоє сиділо, розплющивши очі. З ліхтарями в руках, проте горді й пихаті Так і сиділи б до закінчення ночі. Кожен ситуацію змінити мав змогу Та обидва просто чекали на диво. Темна кімната. Зрештою світла дорогу Дав один з них, рефлекторно й квапливо. Погляди зустрілися, дар мовлення зник Вони наче й не бачили нічого навколо. Поєдналися душі, на волю вирвався крик Та сердце одного нестерпно кололо. Той інший просто заплющив очі. І надалі Все так само сидів у темряві відчайно. А перший з ліхтарем, розглядавши деталі Відшукав двері та й вийшов негайно. Абсолютно без світла, в темній кімнаті Залишився сидіти вперто сам. Він не такий як інші, він королівської знаті Тому не повірив блакитним очам. Твердо впевнений в собі і непохитний він Навіть не розглянув пропозицію єднання. В своїх думках заритий, серед бетонних стін Наче переможець наприкінці змагання. Він обрав власну темряву. У цій кімнаті Не було достатньо місця для двох. Вибір зроблено остаточно. Та в результаті Всі почуття покрив байдужості мох.
2022-11-05 18:40:27
4
0
Інші вірші поета
Без назви Уявна в'язниця Летять роки... І ми разом із ними \Не варто було|
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3612
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1046