Подзвони мені

ᴅɪᴀɴᴀ ғɪʟ

Подзвони мені ввечері позавчора Я цього з нетерпінням чекатиму. Та сьогодні я з молотом Тора Проти тебе скоріш воюватиму. Напиши двома днями раніше Розповім тобі я про кохання. Та наразі твій голос не тішить Наче сонечко з самого рання. Ти за декілька днів до сьогодні Прийди до мене на чашечку кави. По різні боки стоїм ми безодні Забувши зовсім, чого так чекали. Подзвони мені ввечері позавчора Навіть слухавку взять обіцяю. Я тобою вже більше не хвора І в думках тебе не обіймаю.

2022-10-27 19:53:07

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

прекрасно...❤️

Відповісти

2022-10-28 08:07:55

Подобається

Інші вірші поета

Летять роки... І ми разом із ними Абсолютна темрява Ще крок. Всього один Лист до мами

Інші поети

Akira Yamanoka

@sasha_karabash

Kevin Arias

@kevinyil

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15721

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11283