Так рідко...
ᴅɪᴀɴᴀ ғɪʟ
Ми так рідко насолоджуємося життям, Не збагнувши всього того розмаїття Помічаємо лиш купу поверхневих ям Та не звертаємо уваги на суцвіття. Нам треба зупинитись хоч на мить, Власного серця запам'ятати стук. І подивитись як зворушливо горить Полум'я душі при доторканні рук.
2019-12-19 22:07:30
4
0
Інші вірші поета
Ще крок. Всього один Уявна в'язниця Осіннє місто Я люблю дощ
Інші поети
Трояндочка
@Rose_Senorita
Sallma890
@Sallma890
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1969
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8788