Même si au fond...
Lorsque j'étais une enfant Je pouvais pleurer sans jugement Mon corps est devenu plus grand Et je me défendis de pleurer même devant mes parents Commença alors l'enfer coriace Que je devais supporter quoi que je fasse Mes journées étaient comme un miroir : Elles étaient semblables et triste à voir Mon froid et ma solitude Arrivaient chaque soir en signe de prélude J'ai décidé de les ignorer en grande sagesse Mais qui pouvait briser cette illusion maîtresse ? Chaque soir je contenais des larmes salées et amères Mon cœur se vidait pour devenir un désert Le jour je mettais un masque de fausse joie Et je reste surprise, car tout le monde y croit Même si au fond je ne suis qu'une ordure destinée à se fermer comme une huître À éteindre toute flamme d'espoir et de cacher en sous-fifre Je veux combattre ma peur, étouffer toute ma tristesse toute seule Même si pour cela on devait, pour moi, se mettre en deuil Je pars pour toujours loin de mon amie d'enfance Loin de plusieurs romances Le roi et la reine ont voulu Que mon avenir devienne plus connu. La douleur se met à s'exprimer violemment Dès que Ses Altesses me laissent seule dans ma chambre Chaque soir je contiens des larmes lourdes et amères Mon cœur prenait du poids, nul ne pouvait l'alléger Le jour je mets le masque que je préfère Et je reste surprise, car tout le monde est berné Même si au fond je ne suis qu'une ordure destinée à se fermer comme une huître À éteindre toute flamme d'espoir et de cacher en sous-fifre Je veux combattre ma peur, étouffer toute ma tristesse toute seule Même si pour cela on devait, pour moi, se mettre en deuil Même si au fond je ne suis qu'un déchet déplorable Brûlant chaque lueur d'espoir, roulée en boule sous une table Inutile de combattre le mal en moi, il est beaucoup trop puissant Est-ce le meilleur ou bien le pire, est-ce que je dois leur offrir un joli deuil maintenant ?
2020-11-05 07:36:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4474