Même si au fond...
Lorsque j'étais une enfant Je pouvais pleurer sans jugement Mon corps est devenu plus grand Et je me défendis de pleurer même devant mes parents Commença alors l'enfer coriace Que je devais supporter quoi que je fasse Mes journées étaient comme un miroir : Elles étaient semblables et triste à voir Mon froid et ma solitude Arrivaient chaque soir en signe de prélude J'ai décidé de les ignorer en grande sagesse Mais qui pouvait briser cette illusion maîtresse ? Chaque soir je contenais des larmes salées et amères Mon cœur se vidait pour devenir un désert Le jour je mettais un masque de fausse joie Et je reste surprise, car tout le monde y croit Même si au fond je ne suis qu'une ordure destinée à se fermer comme une huître À éteindre toute flamme d'espoir et de cacher en sous-fifre Je veux combattre ma peur, étouffer toute ma tristesse toute seule Même si pour cela on devait, pour moi, se mettre en deuil Je pars pour toujours loin de mon amie d'enfance Loin de plusieurs romances Le roi et la reine ont voulu Que mon avenir devienne plus connu. La douleur se met à s'exprimer violemment Dès que Ses Altesses me laissent seule dans ma chambre Chaque soir je contiens des larmes lourdes et amères Mon cœur prenait du poids, nul ne pouvait l'alléger Le jour je mets le masque que je préfère Et je reste surprise, car tout le monde est berné Même si au fond je ne suis qu'une ordure destinée à se fermer comme une huître À éteindre toute flamme d'espoir et de cacher en sous-fifre Je veux combattre ma peur, étouffer toute ma tristesse toute seule Même si pour cela on devait, pour moi, se mettre en deuil Même si au fond je ne suis qu'un déchet déplorable Brûlant chaque lueur d'espoir, roulée en boule sous une table Inutile de combattre le mal en moi, il est beaucoup trop puissant Est-ce le meilleur ou bien le pire, est-ce que je dois leur offrir un joli deuil maintenant ?
2020-11-05 07:36:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1244
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16126