Le pire châtiment
Devant ma feuille blanche J'essaye d'écrire mon histoire Le sang macule doucement ma manche J'écris, avant qu'il ne soit trop tard Tout à commencé quand une femme S'est échouée sur la plage sablée Tout le village vit cela comme un drame Et, courant vers elle, ils laissèrent Lâchement tomber mon anniversaire Pour l'aider, l'assister et lui sourire Avec pour prétexte de la secourire Et moi, j'observait, du haut de mes douze années Le phénomène si étrange et incessant La personne échouée, c'est ma maman Qui me hais, et moi je signe : « Honte à toi, mère indigne ! » Ensuite, elle marcha vers le pouvoir De ce village si innocent Ne daignant pas même d'aller me voir Elle avança, très sûre de son pas Me laissant encore seule moi, son enfant Elle remporta le pouvoir grâce aux villageois Ils la vénèraient, et moi je souffrait Seule, toujours seule, je me mutilais Elle se lavait les mains de mes malheurs Car, les autres le sauront bientôt, elle vivait d'horreur Ils allaient vivre chaque jour dans la peur Et moi je prend ma plume et je signe : « Honte à toi, maire indigne ! » Maintenant que le village était fantôme Il lui était impossible de m'ignorer J'avisais les cicatrices sur sa paume Et pensais qu'au fond, nous étions les mêmes Perdues, seules et délaissées Toutes deux au visage blême Elle me lança un regard haineux Et me chassa d'un geste de son passage J'avais bien sûr saisi le message Mais après ses méfaits, elle ne mérite pas mieux Donc je prend une feuille blanche et je signe : « Honte à toi, maire indigne ! Honte à toi, mère indigne ! Honte à toi, honte à toi, honte à toi, honte à toi, honte à toi, honte, à toi !!!!!!!! » Elle a déserté notre village Maintenant nommé "Paradis de la Mort" Ceux qui l'appellent comme ça n'ont pas tort Car il n'y a même plus de feuillage Juste les flots qui ont ammené, sur un tronc La cause de la perte de la civilisation Alors, toute seule et haineuse je signe : « Honte à toi, mer indigne ! » Me voilà disposée à en finir De ce village d'une seule habitante Mon sang macule maintenant mon corps entier Suis-je triste ? Ou suis-je contente ? De toutes les peines, celle de la mort instantanée Est vraiment la pire...
2020-10-26 08:39:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
963
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3606