My Bad Year
Who can face the sea and not inherit its loneliness? — Malakal I Gray sky, gray sea — gray mind, the man thinks. He thinks: To grow old with it and kicks a stone into the water. He mucks at the seam and it crumbles below him. A sea gull beaks a crab, flights vertically and drops it to the rocks. The man cracks with laughter, tossing a stone to a stone. II Working alone means the voice must grow louder, for who can stand to think quietly all through the day’s calculations? I cannot. I let the voice grow loud. I let the voice hum outside my body in distinguishable phrasings, and count the increments as I set the fence according to the blade. All day I stand before a blade and push things into its path. I stand aside as what is removed is whisked alongside me. The smallest particles of   what is removed thicken the air, making a dream inside which one cannot live. All day the voice is learning how to be outside of   the body. III A man is not a beach, nor is he stone, though he collects their entirety in a single thought. He works alone and his thoughts begin to smack of stone. His teeth clatter with their collection. IV A man can hold a secret between his teeth, and it will never leave his mouth, for who would listen to his wavering tune of so sad and how hard and hear anything original? He is that he is — the errand and the fool running to himself over and over only to find that even he is tired of telling about it. To grow old with it was the task, and the question always: would he last? A man can believe in the body and have no one, as though he were ghost or stone, nothing to speak at or be heard from. V All work, no pay makes a body bray. Though he may bray — Though he may bray and bray, forgive him the bit. If he tells you his secret, he will have no secret. This is how one sings a sentence into stone.
2020-01-10 20:43:42
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
JENOVA JACKSON CHASE
Paragraph 3 and paragraph 5 1st line are 👌👌👌👆👍👍👍👍👍👽.
Відповісти
2020-01-11 02:33:30
2
Enok Mayeny
Відповісти
2020-01-11 07:20:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1871
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243