My Bad Year
Who can face the sea and not inherit its loneliness? — Malakal I Gray sky, gray sea — gray mind, the man thinks. He thinks: To grow old with it and kicks a stone into the water. He mucks at the seam and it crumbles below him. A sea gull beaks a crab, flights vertically and drops it to the rocks. The man cracks with laughter, tossing a stone to a stone. II Working alone means the voice must grow louder, for who can stand to think quietly all through the day’s calculations? I cannot. I let the voice grow loud. I let the voice hum outside my body in distinguishable phrasings, and count the increments as I set the fence according to the blade. All day I stand before a blade and push things into its path. I stand aside as what is removed is whisked alongside me. The smallest particles of   what is removed thicken the air, making a dream inside which one cannot live. All day the voice is learning how to be outside of   the body. III A man is not a beach, nor is he stone, though he collects their entirety in a single thought. He works alone and his thoughts begin to smack of stone. His teeth clatter with their collection. IV A man can hold a secret between his teeth, and it will never leave his mouth, for who would listen to his wavering tune of so sad and how hard and hear anything original? He is that he is — the errand and the fool running to himself over and over only to find that even he is tired of telling about it. To grow old with it was the task, and the question always: would he last? A man can believe in the body and have no one, as though he were ghost or stone, nothing to speak at or be heard from. V All work, no pay makes a body bray. Though he may bray — Though he may bray and bray, forgive him the bit. If he tells you his secret, he will have no secret. This is how one sings a sentence into stone.
2020-01-10 20:43:42
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
JENOVA JACKSON CHASE
Paragraph 3 and paragraph 5 1st line are 👌👌👌👆👍👍👍👍👍👽.
Відповісти
2020-01-11 02:33:30
2
Enok Mayeny
Відповісти
2020-01-11 07:20:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3724
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2428