My Bad Year
Who can face the sea and not inherit its loneliness? — Malakal I Gray sky, gray sea — gray mind, the man thinks. He thinks: To grow old with it and kicks a stone into the water. He mucks at the seam and it crumbles below him. A sea gull beaks a crab, flights vertically and drops it to the rocks. The man cracks with laughter, tossing a stone to a stone. II Working alone means the voice must grow louder, for who can stand to think quietly all through the day’s calculations? I cannot. I let the voice grow loud. I let the voice hum outside my body in distinguishable phrasings, and count the increments as I set the fence according to the blade. All day I stand before a blade and push things into its path. I stand aside as what is removed is whisked alongside me. The smallest particles of   what is removed thicken the air, making a dream inside which one cannot live. All day the voice is learning how to be outside of   the body. III A man is not a beach, nor is he stone, though he collects their entirety in a single thought. He works alone and his thoughts begin to smack of stone. His teeth clatter with their collection. IV A man can hold a secret between his teeth, and it will never leave his mouth, for who would listen to his wavering tune of so sad and how hard and hear anything original? He is that he is — the errand and the fool running to himself over and over only to find that even he is tired of telling about it. To grow old with it was the task, and the question always: would he last? A man can believe in the body and have no one, as though he were ghost or stone, nothing to speak at or be heard from. V All work, no pay makes a body bray. Though he may bray — Though he may bray and bray, forgive him the bit. If he tells you his secret, he will have no secret. This is how one sings a sentence into stone.
10.01.2020
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
JENOVA JACKSON CHASE
Paragraph 3 and paragraph 5 1st line are 👌👌👌👆👍👍👍👍👍👽.
Відповісти
11.01.2020, 02:33
2
Enok Mayeny
Відповісти
11.01.2020, 07:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3839
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3169