FATHERS' DAY
I To the father who knew me before he formed me, To him who named me after he found me, My homage I shall pay to you. II To the father who gave me his words and commandments Just to aid my daily living. To him who fed me, clothed me, and gave me shelter. Your Eulogies I shall render. III To the father who colors my efforts and covers my errors, To him who made me perfect even when perfection is against humanity. To the father who taught me the difference between right and wrong, In your court, I shall reign forever. IV To the father who made me realize, That there's nothing for me to gain, If I walk in the counsel of the ungodly, If I stand in the ways of the sinner, Or sit in the seat of the scornful V But if I can follow his words, And obey his commands, I will be among the chosen generation, A Royal priesthood, An holy nation, A peculiar people. VI That father is the one who knows all fathers, To the father who is greater than every other father, Every other fathers that cannot compete with this one father, One father that surpasses all shades of fatherhood. VII God is the father to all fatherhood, He is the reason behind our universal Brotherhood of man, And at the end of time, when there are no other fathers in existence, He will remain the universal fatherhood of God. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-06-20 15:34:04
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4633
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1083