Latter Days
I I wish i could alter the nature, To bring back Zamani time frame, Living again in the days of the past, For what lies in today is nothing but a pain of a crippling fate. II Like poles attract states the magnetic laws, I attract my notions to the daily motions, Like the tangles of a circus, A deceiving end i gave as i entertained with a smile, But a heart of frown. III I wish i could cast a maternity spell, Making the occurence of every sorrow in my heart, Be felt as the beginning days no matter the distance, But a leap of faith i took to end this gloomy feeling, But all ends in fogs of clarity. IV If only i could finally stand on my feet no matter the trials, Probably that could be the only comfort my heart needs, Leaping on the walls of heaven's shore, In anticipation for a guaranteed better tomorrow, And not the present witnessing hollow shades of today. V So as i patiently put my hopes in God, For my dreams to come through in lines with the steps i take, I will so intentionally continue this unwanted life, Knowing in it my glory of the latter will be better than the former. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-09-06 21:37:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12164
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4817