Latter Days
I I wish i could alter the nature, To bring back Zamani time frame, Living again in the days of the past, For what lies in today is nothing but a pain of a crippling fate. II Like poles attract states the magnetic laws, I attract my notions to the daily motions, Like the tangles of a circus, A deceiving end i gave as i entertained with a smile, But a heart of frown. III I wish i could cast a maternity spell, Making the occurence of every sorrow in my heart, Be felt as the beginning days no matter the distance, But a leap of faith i took to end this gloomy feeling, But all ends in fogs of clarity. IV If only i could finally stand on my feet no matter the trials, Probably that could be the only comfort my heart needs, Leaping on the walls of heaven's shore, In anticipation for a guaranteed better tomorrow, And not the present witnessing hollow shades of today. V So as i patiently put my hopes in God, For my dreams to come through in lines with the steps i take, I will so intentionally continue this unwanted life, Knowing in it my glory of the latter will be better than the former. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-09-06 21:37:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4928
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3995