VOICES OF ANCESTORS
In the dooms of night, Scars and wound has been closed, Experiences in darkness of fogs, And walls sleek in rough edges. . Under the tree where i seek peace, Pulled by my dreads beyond my resting wheels, Legs in shackles and hands in claws, My name you couldn't opine, Sensed you were down and so was I, But in spheres of record, Badge of shame you worn. . In the booms of today's morning, Voices of Ancestors opine to us in words profound, "Turn foes to friends" They say! Memory of slavery's claws brought to us, Elite our freedom to space. . In purgatory and hell we've survived, Experiences in fogs toughned our will. In the wake of today, Join at the meeting ground, Deal with others with love, Get off from roads of indifference, Rekindle the fire and save your race. . > The ancestors remind us, despite the history of pain, we are a going-on people who will rise again. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
07.07.2021
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3171
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840