Розділ 3 Насичений день (частина 1)
На моє щастя я з дідусем і бабусею жили неподалік Оксфорду. Тому, через дві хвилини я була коло нього. Швидко забігши в будівлю, я різко загальмувала коло свого класу. Коло нього мене вже чекала Пет.
- Привіт - захекано привіталася я.
- Привіт... Ти в порядку? - запитала вона, побачивши як я віддихуюсь після "пробіжки".
- Усе гаразд, я просто не хотіла спізнитися, от і бігла як на марафоні - заспокоїла я подругу. І в цю саму секунду продзвенів дзвінок. Ми зайшли до класу і сіли за свої місця. Перший урок у нас був етикет. Цей предмет був додатковим, але на нього ходили всі. За розкладом він був кожного дня і або першим, або найостаннішим. Викладала етикет у нас єдина і неповторна пані Іда. Ні, не подумайте, що я вважаю її не знати якою, і не знать ким. Просто у пані Іди на цілий клас єдина улюблениця була Софія. Що б вона не робила вчителька каже: "Софіє, ідеально". А мене вона чомусь ненавидить найбільше і кожного разу я чую: "Шарлотто, яка ганьба! Твої предки були аристократами, а ти ведеш себе як розвезене дівчисько! Краще бери приклад з Софії". Чесно кажучи, мене це не злило. Я на всі ці "зауваження" реагувала спокійно і рівно, хоча це було ДУЖЕ складно... От і цього разу: зайшла пані Іда в клас. Не встигли учні сказати "Good morning" (анг. добрий ранок), коли вона сказала:
- Шарлотто, ЩО це на тобі?!.
Я встала, і оглянула себе. Звичайна шкільна форма, котра складається з: білої блузи з довгим рукавом, чорної краватки, такої ж спідниці і чорних чоботів. Нічого незвичайного.
- Шкільна форма - відповіла я.
- По-твоєму ЦЕ - шкільна форма?! Я незадоволена! - сказала вона і сіла за учительський стіл. Я присіла за парту, розгорнула книгу, і підперши голову рукою, почала читати параграф, все ще відчуваючи косі погляди з боку вчительки.
Клас, день починається неймовірно!
_________________________________________
- Привіт - захекано привіталася я.
- Привіт... Ти в порядку? - запитала вона, побачивши як я віддихуюсь після "пробіжки".
- Усе гаразд, я просто не хотіла спізнитися, от і бігла як на марафоні - заспокоїла я подругу. І в цю саму секунду продзвенів дзвінок. Ми зайшли до класу і сіли за свої місця. Перший урок у нас був етикет. Цей предмет був додатковим, але на нього ходили всі. За розкладом він був кожного дня і або першим, або найостаннішим. Викладала етикет у нас єдина і неповторна пані Іда. Ні, не подумайте, що я вважаю її не знати якою, і не знать ким. Просто у пані Іди на цілий клас єдина улюблениця була Софія. Що б вона не робила вчителька каже: "Софіє, ідеально". А мене вона чомусь ненавидить найбільше і кожного разу я чую: "Шарлотто, яка ганьба! Твої предки були аристократами, а ти ведеш себе як розвезене дівчисько! Краще бери приклад з Софії". Чесно кажучи, мене це не злило. Я на всі ці "зауваження" реагувала спокійно і рівно, хоча це було ДУЖЕ складно... От і цього разу: зайшла пані Іда в клас. Не встигли учні сказати "Good morning" (анг. добрий ранок), коли вона сказала:
- Шарлотто, ЩО це на тобі?!.
Я встала, і оглянула себе. Звичайна шкільна форма, котра складається з: білої блузи з довгим рукавом, чорної краватки, такої ж спідниці і чорних чоботів. Нічого незвичайного.
- Шкільна форма - відповіла я.
- По-твоєму ЦЕ - шкільна форма?! Я незадоволена! - сказала вона і сіла за учительський стіл. Я присіла за парту, розгорнула книгу, і підперши голову рукою, почала читати параграф, все ще відчуваючи косі погляди з боку вчительки.
Клас, день починається неймовірно!
_________________________________________
Коментарі