- Воу, воу, притримай коней, Шарлотто - зупинив мене дідусь.
- Ще встигнеш свій героїзм показати - додала бабуся. Я сором'язливо посміхнулася.
- То коли вирушаємо? - знову спитала я.
- Завтра зранку, бо сьогодні вже пізно. До того ж, літаків немає - відповіла бабуся. Я розуміюче кивнула і побажавши стареньким доброї ночі, пішла збирати речі і лягати спати. Взявши рюкзак, я склала туди дві свої книги, записник, пенал, навушники і телефон, а у кишеньку гребінець і гігієнічну помаду.
В окрему валізу, я поскладала деякі речі і одяг, а також взуття. Лягла спати я о дев'ятій вечора.
Завтра, я нарешті дізнаюся правду...

***
Коли я встала зранку, у мене був чудовий настрій. Сьогодні я з бабусею і дідусем літаком полечу з Лондона до Києва, а звідти поїздом поїду до Заліщик. Хоч я жила з трьох років в Англії, я завжди згадувала Україну і сумувала за Батьківщиною. Заліщики - це невеличке містечко в Україні, котре хоч і не позначене на карті, але ще до СССР славилося своїм курортом.
Туди приїжджали багачі з Німеччини, Італії, Франції, Болгарії, Польщі, Чехії і відпочивали там. Але так, як містечко розташоване на березі Дністра, однією весною, велика хвиля змила увесь курорт і ніхто не відновив те все. І так мало- помалу Заліщики перетворилося на "село". Бабуся, дідусь і я, (а також Алекс і Петра з батьками) виїхали, але там залишилася моя тітка Люсі з її дочкою Зоряною. Ми з нею часто зідзвонювалися і переписувалися. Адже ми з нею не тільки двоюрідні сестри, але й найкращі подруги.
З такими думками, я зробила всі водні процедури, привела себе в порядок, переодягнулася, взяла сумки і спустилася на кухню. Богдана вже склала усе і навіть їжу на дорогу. А Яків ще витягав якісь документи.
- Доброго ранку - привіталася я.
- Доброго - в один голос сказали дідусь з бабусею. Я сіла за стіл, і Богдана дала мені хліб з маслом, варене яйце і молоко. Я з задоволенням усе з'їла. Через деякий час, ми вийшли з дому. На щастя, аеропорт теж був розташований недалеко від нашого дому. Прибувши, ми підійшли до реєстративного столу. Коли дідусь встиг купити квитки, я не знаю. Але вже за п'ять хвилин, ми сиділи в літаку, чекаючи на зліт.

***
Прилетівши в столицю - місто Київ, ми вийшли з літака, швидко попили кави з бутербродами, і викликавши таксі, поїхали на вокзал.

***
Вже сидячі в потязі, я заплющивши очі, уявила собі як ми з Зоряною і тіткою Люсі зустрінемося. Вони за нами як і ми за ними, дуже сильно скучили.
Тому, я дуже чекала завтра, щоб скоріше з ними зустрітися.
З такими думками, я й не помітила, що заснула. Лише встигла відчути, як бабуся ніжно посміхнулася, поцілувала в чоло і вкрила мене теплою ковдрою...